сьогодні 25.11.2017  

       Головна
       Про мене
       Мої фото
       Вірші і тексти пісень
       Жителі і відвідувачі Аварати

Свої коментарі
можна залишити тут >>>

Посреди зимы


Снова нас закружили метели.
Снегами забросали имена.
Мы до любви не долетели.
Останется не согретой она.
Мое сердце просит ласки.
Кровь обжигает изнутри.
Где же обещанные сказки?
Только яд сочиться из земли.
Смотря теперь в окно ночное,
Я все вспоминаю о тебе.
О том согретом сердце,
Что когда-то подарил тебе.
Метель бьет в окно и смеется.
Она госпожа ночной поры.
А сердце так на волю рвется,
Что хочется теплоты весны.
Прощай навеки и не помни,
Что я был верным, словно пес.
Хоть иногда снегами напомни,
Чтобы я себя в жертву преподнес.




    Copyright© Павло Аварата

Головна | Про мене | Мої фото | Вірші і тексти пісень | Жителі і відвідувачі Аварати
Всі права захищено.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з особистого дозволу його власника.
Розробник проекту - студія веб-дизайну ZINET
наші партнери >>